Квестовий нон-стоп вікенд

Що може бути краще квесту? – Тільки два квести. А якщо до них додати ще й Що?Де?Коли? і втиснути все це у 28 годин, то отримаємо на виході потужну прокачку мізків.

А тепер про все по порядку.

LCQ-5 «3+2». Фінал 1-го сезону 2016 року

Коли після четвертого автоквесту з’явилася інфа, що наступний буде останнім в сезоні, на душі стало якось сумно і по-прощальному сопливо. В LCQ-4 брала участь збірна ВХЗ і Волощукового Мегамозку і, незважаючи на невисоке підсумкове місце, проїхала найшвидше з усіх разів, впоравшись ще до півночі. Тому зарядженість на наступні заїзди була висока, але вже думалося про пиріжки… Головний орг Капітошка відтягував фінал як міг і декілька разів переносив гру. Зрештою прояснилося, що сезон – це не рік, і продовження чекати довго не доведеться.

П’ятниця, 20:00. Центр. ВХЗ зібралася точно в такому ж складі, що й на LCQ-2. Довга пауза внесла певний розлад в організаційні моменти – ми забули одну паперову карту і в останній момент шукали п’ятий ліхтарик.

«Люди. Робочий клас, який живе з продажу своєї праці…» Робітнича, Першотравнева, Пролетарська?... Давайте Першотравневу – принаймні недалеко від центру якщо що. Друга підказка пряма: Пролетарська, 13. Півтора кілометри різниці – ну таке… Оскільки на вулиці ще світло, на дитячому майданчику повно дітлашні: «А що шукаєте? А що таке квест? А я знаю де код.» Спробуй ще їм поясни, чого 30-річні дяді й тьоті бігають по їхньому майданчику :)

«Якщо я не поїду на море, то відпочиватиму тут…». Фотка похиленого дерева над річкою і ще просять купити туалетний папір. Та блін, це ж по всій довжині Росі… Це може бути яке завгодно дерево… Ок, до другої підказки ще є час, можемо спуститися на центральний пляж. Агента не видно… Сід: так може це дерев’яний міст, а не дерево? Точно! Поки повернулись на дорогу, прийшло підтвердження.

Цікаво, чи треба буде міряти папером довжину мосту? :) – Ні, все простіше – муміфікуємо Кіду.

«– Сундук, что у нас сегодня на обед? – Перловка? – И опять без мяса? – Да. Ну сколько уже можно?! Сейчас же не пост, почему мы едим постные обеды? – Ты нам пиши каким будет обед, только сокращай опись. Ищите коды на детской площадке дома 137.» Що і як саме скорочувати ми не допетрали. Будинки з номером 137 у Білій Церкві можна перерахувати на пальцях. Шляхом найменшого опору вибрали найближчий на колишньому бульварі 50-річчя перемоги. Вгадали: Постные ОБЕДЫ. Майданчик зовсім мініатюрний, але останній код ніяк знайти не можемо. Тут так само ще граються діти. Наші попередники сказали їм, що Капітошка тут сховав покемона :) Виявляється, це якась нова іграшка для смартфонів (вставлю ремарку: між моментом написання "якась нова іграшка" і розумінням, що це повний треш пройшло всього два дні).

–       А хто такий Капітошка?

–       Це такий чувак із бульбашок.

–       Ну ми ж не такі тупі!!!

…

–       Так що ви все ж шукаєте?

–       Коди. Ось такі…

Під’їжджають Цептори:

–       А ми знаємо де код.

–       Діти, не підказуйте!

Ну де ж останній?! Сід: «Ану введи 1208.» – Прийнято. – «Сід, ну ти сьогодні просто красавчик!»

«У мене була можливість піти в турпохід! – А я міг набрати фільмів з Джекі Чаном! – А мене Ніна кликала на дачу… Будинок 29…» Кінотеатр, кафе «Дача»? Поруч є 29-ті номери. Приїжджаємо: та ні, щось не те… «Комусь тури, комусь Джекі Чан, комусь дівчата…» Думок нема, перекур… «Тур-Чан-Ніна!!! Аааа, це ж очевидно! Кидайте цигарки, погнали!!!» Блін, яка зайва петля…. Минаємо Перемоги 137, де ще нишпорять Цептори, приходить підказка. Ррр… Профукали набраний відрив… Згадалося аналогічне Сем-Аш-Ка. На вулиці Джекі Чана спортивно-дитячий майданчик настільки величезний, що можна лазити не перелазити. Шукається тугувато. Почуваюся, висловлюючись «мафіозною» термінологією «некорисним червоним». В Пазлів автоперехід. У нас теж.

«… в старому пансіонаті на краю міста, де гніздиться зграя сірих птахів…» Ну тут все очевидно. В Гайку біля пам’ятнику «ТУшці» стоїть машина з польськими номерами. Водій ахрєнєває від того, що до нього по черзі підбігають якісь невідомі з ліхтариками і з фразою «а ні, це не він» біжать далі. Зрештою, потрібний агент відводить нас із Пазлами у закинуту будівлю. Прикольне місце. Нещодавно в один з найморозніших днів зими ми тут ганяли в лазертаг.

Будівля величезна, бродити є де. Кодів багато. 25 залікових і 5 для перестраховки.

Був шанс обійти Пазлів, але вони в цій розвалині видали просто феноменальний час.

Наступне завдання з морською тематикою. Виводить на Червонофлотську. Тут же й орги. Вказують Пазлам код на агентське завдання «Фокстрот». Все, накрилося друге місце тазиком. Знову майже нічого не знаходимо. Написано багато чого, але тільки не те, що потрібно. Код «х…й» програма чомусь не приймає :) Якщо в попередніх квестах зі знаходженням кодів безпосередньо на місці ми вправлялися оперативно, то цього разу все навпаки. Поруч патрулить поліція – люди з ліхтариками серед ночі викликають підозру.

Автоперехід. Агентське завдання: перелити воду малим стаканчиком у великий з 3-метрової відстані.

«Справа не у віці, а в стані душі… Код: назва кафе на перехресті.» Вводимо всі відомі назви. Не проходить. Молодіжна? Google maps вказує сюди:

Остання локація – напіврозібрана теплиця на території школи №4. Капітошка постарався на славу і понаписував коди навіть на рамній конструкції на 5-метровій висоті. Ну що ж, в плані різноманіття місць цей квест вийшов досить цікавим.

ІІІ Пригодницький велоквест

Велоквести проводяться в місті не так часто – раз на рік. А чому б і не спробувати? Ми ж уже досвідчені. Щоправда велосипеди є не у всіх і не всі є в БЦ. У залишку я, Паша й Кіда. Щоправда, Свєтка пізніше відряджає замість себе чоловіка. Хотів написати, що від перестановки Кошелів результат не змінюється, але тут якраз не той варіант. Думати над загадками – це одне, а крутити при цьому педалі – інше. Вадим приїжджає ще з якимось чуваком по імені Саша – отже нас четверо.

Субота, 11:00. Голендерня. Організатори –  Білоцерківська організація Червоного Хреста. Поки збираються команди, ми вправляємося в тімбілдінгу: ходимо по мотузковому лабіринту і перебираємося через умовне болото.

Зібралося 12 команд. На все про все 3 години. Серед учасників помічаю Артема Теслера і подумки викреслюю нас із першого місця :)

Дають старт. В конверті ось такі завдання:

«Мафія» учить тімбілдінгу покраще «мотузкових курсів» і видає інфу ефективніше за пошукові системи. Визначаємо точки: Олександрія, Вокзальна, три в центрі, дві на Лєвані, одна – Кіда з Гуглом вдома :) Перше завдання туманне і тут варіантів декілька. Сфоткаємося з усіма.

Забули уточнити чи можна ділитися, орг Віка не бере телефон, тому в Олександрію до зоопарку їдемо разом. Зоопарк видозмінився за рік в кращу сторону і виглядає не так страшно як на фотках. Це дещо збиває з пантелику, але відмічаємося тут.

Віка виходить на зв’язок. Можна. Блін, згаяли багато часу… Ладно, дістанемося міста – вирішимо хто куди. Оглядаюся: Паша і Вадим їдуть поруч, Саша відразу відстав. «Нє, чувак – їдеш максимум до центру і повертайся назад.»

Я з Пашкою через «Льодовиковий період» (як варіант першого завдання) і Першотравневу їдемо на Лєван (8, 9). Вадим і Саша на склади Браницьких (3), гімназію №2 (4), Спасо-Преображенський кафедральний собор (2) і «Каштан», поруч з яким королеву бензоколонки покусали бджоли (7).

Дістаємося місця, де стояв дракон. Опустілою галявиною бродить Генка Алексєєв і не може знайти код. Мініатюрний, прихований бур’янами, але якщо не розширювати радіус пошуку, то знаходиться.

Далі дитяча бібліотека і Льодова арена «Білого барса». У нас все.

–       Вадим, що у вас?

–      Сашу відправив на точку збору писати різними мовами зізнання в коханні Білій Церкві. Залишилася гімназія.

–       Є варік, що перше завдання – це Радон…

Паша повертається Піщаним масивом на місце, я зустрічаюся з Вадимом біля Радона. Варіанти «непрацюючий фонтан в БРУМі» і «просто сфоткатися з морозивком» відкинули. По дорозі ще відмітимо «Ноїв ковчег» і має бути достатньо.

На воротах гімназії нічого немає. Під’їжджають інші. Виходить вахтьор і переконує, що це єдині ворота.

Десяте завдання – це номер телефону, а ми провтикали, що у деяких пунктах треба було не тільки фотографуватися, а й знімати коди. Я повертаюсь до Румянцевої, а Вадим з іншими таки видавлюють з охоронця інформацію, що є ще одні ворота з тильної сторони.

По телефону сказали, щоб придумали танець і сценку, яка б відображала гуманізм. Чудне завдання :)

До речі, деякі фрази з шостого завдання виглядали ось так: მე მიყვარს თეთრი ეკლესია і 我爱白教堂. Теж весело.

Займаємо третє місце. Хтось там казав, що швидкість неважлива… Ага, щоб не часом… Якщо порівнювати з автоквестом, то це приблизно те ж саме, але фізична підготовка відіграє значну роль.

Усіх вгощають кашею і роздають призи.

Quiz (Квіз)

Або Що?Де?Коли?

Попередні ігри показали - наші гравці вже так прокачали моСк, що питання середнього рівня складності їм вже не цікаві...)

Ми вирішили зробити належні висновки з цього і тому наступна гра в цю суботу - 16.07.2016 - буде прикрашена як простими, так і більш заковирістими питаннями!)

Також нагадуємо, що цього разу команди знову будуть змагатись за символічний приз від "Культу"!

А саме актуальне питання цієї гри - чи зможе якась із команд відвоювати корону у поки що непереможної команді "ДД"??

Непереможна команда ДД – це наша ВХЗ, але під назвою «Догори дригом». Оскільки запланований концерт чуваків, які грають те ж саме, що грає Muse відмінили, то адміністрація Культу в особі В’ячеслава Мойси вирішила влаштувати черговий Квіз. А крім того, ДД стабільно виграла останні три гри і всі чекали, коли ж уже основний суперник «Диспетчери Маргарет Тетчер» таки візьме реванш.

Субота, 20:00. Арт-клуб «Культ». ДМТ цього разу зібралася сильним складом. До нещодавніх новачків «Шах і мат» долучилися абсолютно нові команди «Конвалія», «Фіаско» і «Боні і Клайд». Останніх ми загітували на велоквесті.

Формат гри дещо змінився: 4 блоки по 12 питань без капітанського раунду. Перший раунд – повний провал. Новачки з «Конвалії» – 8, три команди – по 6, ми з «Боні і Клайдом» – по 5. «ДД, ви даєте фору?»

Другий раунд. «Конвалія» – провал, ми – майже всі питання і виходимо на друге місце, ДМТ ідеально – перше.

Третій раунд. ДМТ – 28, ДД – 26, БіК – 25.

Четвертий раунд. Таке враження, що ми з ДМТ змагаємося за те, щоб нас обігнали всі інші. Ведемо статистику по трьох командах, а раунд знову виграє «Конвалія», у якої було 23.

У підсумку: ДМТ – 32, ДД – 31, БіК – 31, «Конвалія» – 31. Давно не було таких «ніздря в ніздрю». Ну і зрештою, вітаємо з довгоочікуваною перемогою суперників з ДМТ. А то й нецікаво б уже було. Тим більше, що шампанське все одно п’ємо разом :)

Фухххх… Безперервний мозковий штурм таки добряче притомив. Займуся в неділю чимось дурним… Точно, напишу звіт :)