Благодійний City Quest LCQ-3

«Ну що, лузери? Продули без мене?» – кепкує Кіда при зустрічі.

От не зайшло цього разу. І команда уже наче зіграна, але не зайшло. Наче осліпли на бульварі Перемоги. Сім світлофорних переходів, сім кодів. У нас всього п’ять. Приїхали в пелетоні інших учасників, а закінчили автоматичним переходом на інше завдання.

Старт як завжди трохи сумбурний. Оскільки питання одного ігрового вечора мають якусь певну тематику, то з тексту першої підказки треба злити «воду» і залишити суть. Власне, про воду питання і було. Точніше про тару для води. Тара – Таращанська. В пошуку потрібного номера між спальних «коробок» довелося трохи поблукати. Один код знайшли, а далі глюкнула програма і видала наступне завдання. І до речі – чому ми тут одні? Де ж інші команди? Якийсь непевний і підозрілий початок…

На Курсовій ми нарешті зустріли всіх інших, впоралися швидше за них і погнали на бульвар. І тут, як вже згадувалося вище, благополучно запартачили весь квест.

Далі треба було знайти агента навпроти однієї з заправок і скласти картковий будиночок. Поки ми вкотре розтягували задоволення від процесу пошуку потрібної заправки, «Аутисти» «Мегамозг» знайшли ту, яку треба, але не розібралися, що саме на ній шукати, намотуючи кола повз здивованого агента.

Дачна і черговий дитячий майданчик. Ура! – Ми знову не одні. Останній код ніхто не може знайти. «Це все «Пазли» винні, це вони єдині знайшли цей код і стерли його!» Очі треба було роззути. Ця бетонна конструкція просвічувалася не один раз.

 

Далі щось про Шевченка. Парк? Пам’ятник? Вулиця? Обираємо вулицю. Шукаємо щось пов’язане з машинами, тому що «агент любить автомобільчики». Стоп! А чому в пестливій формі? – Бо атракціони. Їдемо в парк. Треба стріляти цигарки. Команда ЗОЖників стріляє цигарки. Ха-ха :) Скільки неадекватів можна зустріти, займаючись цією справою…

Конверт із Брежнєвою і Мейхер всередині. «Різні покоління, різні смаки, різна музика…» «Клітка»? Клубний провулок? Ага, щоб не часом… Вернадського. Вєра-Надя. За дві хвилини північ. Вальяжно йдемо на майданчик. Все одно квест зараз закінчиться. А тут чи не перше місце де коди прописані надто явно.

00:05, а час ще йде. Хммм… Ладно. Черговий конверт з фотками звірів. Кролик, щур, бобер і лось. Три гризуни, ок. Гризодубової? Але до чого тут лось??? Таки Гризодубової, бо ця рогата тварюка виявляється гризе кору. Час вийшов. Нижче нас тільки «Котовасія», яка зійшла з дистанції. Ну нічого – все одно позитивних емоцій більше.

ПС. Цей квест був благодійним. Всі гроші з внесків пішли на допомогу одному з маленьких жителів нашого міста.

Автомобільний City Quest – LCQ-2

Три тижні тому на один із невиконаних пунктиків у переліку того, що треба спробувати у житті стало менше. Наша мафіозна компашка заклик взяти участь в автоквесті сприйняла з величезним ентузіазмом і зібрала аж 5 команд. Моя ВХЗ зайняла 5-те місце з 9-ти, а емоції від проїханого/пробіганого не давали заснути аж до четвертої ранку.

Участь у наступному квесті навіть не ставилася під сумнів. Зі складу команди цього разу випав Пічер. Стопор з «бірюзовою» підказкою з першого квесту явно вказував на те, що вакантне місце має бути жіночим. Вибір одноголосно впав на Кіду.

 На другий квест зібралося п’ять команд. Перша підказка першого завдання була написана чотирма мовами у вигляді розмови в туристичному бюро. Наші умовиводи завели нас на Вокзальну, хоча приписка «шукайте коди на перехрестях» явно вказувала на довгу вулицю на манер американських стріт/авеню. Таке місце в БЦ лише на Залізничному селищі. І йшлося тут про колишню Інтернаціональну. Проблем з пошуком не виникло, але місцева гопота дещо напрягала.

«Хлопчики 4-х, 5-ти і 11-ти років щоранку бігають понад річкою…» Номери будинків 4, 5 і 11 вулиці Надрічкової нічого не повідали, тому що малися на увазі відповідні маршрутки, які проїжджають Таращанським мостом. Добре, що Надрічкова розташовувалася на півдорозі. Купи гівна, халабуди безхатьків… Коди були тільки на правому березі. Встигли знайти лише п’ять із шести. Ррррр…

«Тут багато розваг, а піднявши голову, побачите веселку…» Однозначно Апельсин. «Приходьте з літром улюбленого напою». Наша компашка, купуючи сік явно вирізнялася на фоні курців кальяну. Це було мабуть найвеселіше завдання. Висмоктати літр напою через трубочку, складену з 9-ти трубочок. Смоктали всі, причому по декілька разів і навіть додумалися до правильної техніки :)

На наступному завданні тупим. На попередніх локаціях треба було знайти проміжні коди і один з них, чи не найголовніший, ми пропустили. Довгі вісім хвилин очікування другої підказки під час яких Волощук і аутісти уже досьорбують свій напій.

1 – H

2 – Ca

3 – 7

Вигадуємо хімічні формули… Знову тупим…

Мить просвітлення: це ж Сем-Аш-Ка!!! Бляха, як же просто!!!

Агент на Семашка скеровує нас в садок. Безрезультатно лазимо по всьому периметру. Взуття чвакає від мокрої після дощу трави. В підсумку все зводиться до незрозумілої споруди в центрі саду. А ось і Аутісти вже світять фарами…

«… охота, мясо варить, коптить, доктор…» Це види ковбаси. Виявляється, колишня Фрунзе називається тепер Ковбасюком. Місце з кодом переглядалося зо п’ять разів. Паша в гніві б’є дорожній знак.

Далі дитячий майданчик. Паралельно шукають три команди. Якесь неадекватне горлопанить з вікна.

Останнє завдання. Пісні «А я не знаю почему, но ты мне нравишься» і «Страшная» мають вказати останню локацію. Варіанти з караоке-барами невірні. Вдало загуглена приписка «будинок 12а» виводить на Некрасова. Знову одночасно три команди. Знаходимо найшвидше. Ура!!!
«Куди їхати – хз… Ми – команда ВХЗ!!!» Третє місце, шампусік, фотка з Капітошкою, бутери з сосисками і море вражень!!! Обожнюю нашу команду!